Вітаю Вас, Гость

Навесні риба іноді ак­тивно клює у найневідповіднішему, за нашими уяв­леннями, погоду - холод, дощ, вітер і навіть завірюху. Навесні найкраща насад­ка - черв'як Причому краще «працює» місцевий черв'як, якого завжди в дос­татній кількості можна набра­ти на прибережних лугах під торішнім гноєм. Видимо, у цього черв'яка є свій специф­ічний запах і смак, знайомий місцевій рибі, і його вона бере охочіше і не боязливо.

Прекрасна насадка в цю пору - поденка, а для велико­го в'язя, ляща, плітки - вели­кий зелений ручейник. По­денку можна здобути за до­помогою сітчастого метале­вого черпака, насадженого на дерев'яну тичку довжиною 2-3 метри. З дна водоймища зачерпуюють грудки глинистого донного грунту і промивають його в черпакові. Кала­мутність йде, а личинки зали­шаються. Цим же черпаком в заводях з поверхні дна збира­ють сміття, серед якого мож­на вибрати ручейника. Збері­гають поденку і ручейника в коробці з вологою тряпкою або в сирих спилках. Відразу зазначу: навесні у водойми­щах, де достатньо водиться поденка, місцева риба надає перевагу їй, ніж будь-якій іншій приманці.

Риб'ячі зграї йдуть в ріки по своїх певних, освоєних ро­ками «стежках», які не завж­ди пролягають по глибшому місцю, руслу ріки або фарва­теру. Пересуваються риби не­рівномірно, ніби ривками, кидками: швидкий прохід пе­рекочування, відпочинок в ямі, під берегом, у вирі, потім вихід на струмінь, перетин її, відхід до протилежного бере­га, повільний рух по рівному слабкому потоку, потім зупин­ка під зливом, дамбою, в місцях із зворотною течією. На прямих, рівних, відкритих ділянках риба старається не затримуватися - немає місця для укриття і, природньо, почуття небезпеки сильніше за почуття голоду. Тут вона мало звертає уваги на корм. Але коли знаходить укриття, може зацікавитися.

Під час повені ріки несуть різне сміття, стару траву, торішнє листя і т. д. Вода ка­ламутна, видимість в ній силь­но обмежена. Проте риба добре орієнтується в цій складній обстановці, і допо­магають їй органи слуху, нюху і бічна лінія.

Встановлено, що за допо­могою органу слуху риба сприймає звукові коливання від 16 до 13 000 герц, бічна ж лінія працює в діапазоні низь­ких частот від 5 до 25 герц. Бічну лінію можна представи­ти як біологічний локатор. З її допомогою риба «чує» кроки на березі, хвилі на поверхні води, шум прибою, струмені течії, завихрення струму води і, очевидно, добре розрізнює причини їх створення: вітер, живий об'єкт на березі, корч, камінь, упале дерево у воді, затоплений кущ, яму на дні...

Причому та­ким привабливим для риби місцем є усього-на-всього невеликий камінь або поглиб­лення на дні ріки, де одночас­но може розміститися не більш однієї-двох риб. І як тільки виловлюєш одну, на її місце відразу інша. Клювання в цьому місці мог­ло продовжуватися день, два, три, але варто трохи було змінитися якимсь зовнішнім умовам (дещо знижувався рівень води або вона світліла, дув або стихав вітер, з'явля­лися хмари або починало світити яскраве сонце), як риба покидала уподобане місце.

Весняна сира земля є хо­рошим провідником акустич­них хвиль. Будь-які рухи на березі риба добре чує. Тому під час лову необхідно дотри­мувати тишу, а снасті, спорядження, коробочки з на­садкою, сажалка, підсак роз­ташовувати так, щоб не дово­дилося кожний раз переступати ногами по землі. Краще, якщо рибалка увійде трохи у воду, тоді він мимоволі не ста­не робити різких рухів, і все пристосування для рибного лову буде знаходитися при ньому. Не випадково навесні лов взабрід буває успішні­ший, ніж з берега.

Хочу розказати ще про один спосіб лову, яким я не­рідко успішно користуюся навесні, в іншу пору року він не такий ефективний. Рибалка з довгою вудкою або зі снастю для далекого закиду тихо підходить до води і закидає приманку під самий берег, але подалі від себе. У цьому йому допомагають довга во­лосінь на вудлище і  короткий спуск. Хорошим місцем для такого лову є берегові підми-вини з навислими кущами. Риба може стояти в ямах і ярах на залитих лугах, в траві, серед дерев і кущів.

На залитих лугах і під бе­регом завжди багато корму. Черв'яки і личинки, з'явив­шись у воді, прагнуть покину­ти свої притулки, що також залучає сюди рибу. Під бере­гом я часто ловлю взабродку. Заходжу по мілині подалі у воду і роблю далекий закид до берега. У таких місцях три­маються велика плітка, густе­ра, в'язь, не кажучи вже про щук, які, немов торпеди, но­сяться по трав'янистих міли­нах залитих лугів з верхнім плавником, що стирчить над водою.

Рибака, що сидить на бе­резі вдалині від води, риба не бачить. Заломлення світло­вих променів на кордоні двох середовищ «вода - повітря» не дозволяє їй виявити ри­балку, і якщо при цьому він не

шумить, не встає і не ходить, риба його не виявляє і спок­ійно наближається до само­го берега.

Тепер про снасті. Навесні найпопулярніша у більшості рибалок снасть - поплавко­ва вудка. На невеликих ріках краще підходить недовга, до 4,5 метрів, з глухим оснащенням, поплавець  веретеновидної форми, жилка діаметром 0,15 - 0,17 міліметра,  гачок № 4-5 або світла в мормишка типу «дро­бинка», «вівсинка», «капель­ка», краще блискуча. Маневрена поплавкова вудка з ко­тушкою. Така снасть особли­во необхідна, коли потрібний далекий закид, і до того ж вона дозволяє вивуджувати на тонку (0,15-0,20 мілімет­ри) волосінь велику рибу. Ко­тушка, звичайно, бажана не­велика, легка, краще без-інерційна. Вудилище вибира­ють середнє або підвищеної жорсткості, довжиною 2,5-5 метрів, з пропускними кільцями на високій ніжці, щоб мокра, тонка волосінь до нього не прилипала.

Однак треба пам'ятати, що ловлі снастю для далеко­го закиду можуть перешко­дити дерева і кущі на березі. У таких умовах виручає лов­ля взабрід. Для цього по­трібне додаткове споряд­ження, спеціальний одяг і взуття - високі чоботи, а ще краще - чоботи-штани. На­весні, під час розливу рік, цей спосіб дозволяє відійти від берега на значну відстань, наблизитися до риб'ячої «стежки». Вудка для ловлі взабрід може бути з котушкою або з глухим осна­щенням (на мій погляд, дру­гий варіант переважає, особливо якщо довжина вудки не менше за 4 метри).

При ловлі взабрід дово­диться стояти до пояса в крижаній воді, тому пере­дусім необхідно потурбува­тися про те, щоб ноги були в теплі. Незайвим тут вияв­ляться хутряні шкарпетки і ватні брюки. Стоячи у воді, неможливо тримати все в руках. Тому раджу коробоч­ку з насадкою укріпляти на плечі або вішати за допомо­гою ременя на груди. Дрібні речі, запасне обладнання, змінні оснащення бажано тримати в бічній сумці, перекиненій через плече, але ремінь повинен бути корот­ким, інакше вона виявиться у воді.